2+2 ніколи не буде 5

 

Роман Джорджа Орвелла «1984» (написаний 1948 року (у назві роману цифри 4 і 8 переставлені місцями) й опублікований 1949-го) – книга, яку я досить тривалий час  (більше року 👀) тримала у стосику книг для обов’язкового прочитання. По-перше, у багатьох рейтингах та відгуках вона фігурувала, а по-друге, даний роман-антиутопію було включено до обов’язкового читання за новою шкільною програмою у 11 класі. І з другим я б посперечалась, адже сучасні підлітки, на мою суб’єктивну думку, до такого читання все ж не доросли.

Перші враження. Книга читається на одному подиху та в цілому написана легко. Особисто мені головний герой дуже імпонує і протягом читання всього роману я щиро співпереживала йому. А те, що у кожній фразі з книги міститься цінний сенс, переконалась з перших рядків, і хоч таке зі мною трапляться вкрай рідко, одразу виписала кілька цитат.  Разом з тим, протягом усього читання мене не залишали похмурі почуття і шок через те, якою беззахисною може бути людина, як легко нею маніпулювати, змусити відмовитися від любові і моралі. На  сторінках цього роману не захочеться опинитися ніколи! 

Тепер коротко про зміст. 1984 рік, Лондон – столиця Океанії, однієї з трьох ворогуючих держав, які залишились на планеті поглинувши всіх решту, став суцільним пеклом. Керує країною знаменитий Великий Брат, який спостерігає за тобою, де б ти не був. При владі чотири міністерства: Міністерство Миру, яке займається війною, міністерство Правди, яке сіє брехню, Міністерство Кохання, яке керує тортурами та Міністерство Достатку, яке морить голодом.

У кожному домі телевізори, які неможливо вимкнути, і які цілодобово стежать за тобою, записують твої слова, аналізують жести, міміку, які постійно доводиться контролювати, аби не стати підозрюваним у найтяжчому з гріхів – думкозлочині або обличчязлочині. За тобою слідкують друзі, колеги, родина – доноси та наклепи особливо дітей пропагандуються і заохочуються. Замість літературної мови – Новомова – «єдина світова мова, словник якої щороку скорочується», зі значно спрощеною лексикою та словами. Зруйнувавши мову, легко відібрати у людей можливість висловлювати думки, а отже, незадоволення, незгоду, протести. Страшно жити у середовищі ілюзії та обману, де «2+2=5», де «ВІЙНА – ЦЕ МИР, СВОБОДА – ЦЕ РАБСТВО, НЕЗНАННЯ – ЦЕ СИЛА». Де все настільки жахливо, брудно, низько, мерзенно.

Серед маси тіней, знаходиться одна людина, яка розуміє абсурдність реальності й не поділяє партійних гасел та ідей... Розуміє, намагається йти проти системі і спонукає його до цього найважча та найегоїстичніша заборона від Великого Брата – кохання до жінки... Безрозсудні вчинки та інтриги, пошук шляху опору системі, що склалася, і романтика бунтарів... Але врешті, любов до Великого Брата й пуля в потилицю…  

І я його не осуджую. Якщо бути чесною із самою собою,  то не знаю, як би  стала поводитись, потрапивши у ситуацію головного героя. Чи стало б сил боротись та протистояти Партії? 

А чи є в нас сьогодні бажання боротись проти проявів зла у вигляді корупції, хабарництва і навіть елементарної брехні в своєму житті? Чи ми раби системи і покірно чинимо зло, підтримуючи систему зла?

Найстрашніше – це правдивість книги, яка, і мене підтримають усі, здерта з ідеології політичного режиму Радянського Союзу у часи Великого терору на чолі із Сталіном, трохи – з інших тоталітарних систем. 

І разом із тим,  проводяться паралелі з сьогоденням. Вищий клас (керує-контролює), Середній клас (який завжди намагається зайняти місце вищого) і Нижчий клас (який Вищий клас тримає у вбогості, щоб не змогли думати ні про що більше, ніж про примітивні речі – їсти, одягнутися і банально вижити). «Зомбоящики», які диктують напрямок, транслюють негатив, або «правильно» подану інформацію. За нами теж стежать – із соціальних мереж, супутників, банківських карток, відеокамер... Процес глобалізації набрав незворотного характеру, хоча...

А ще, ця книга є дуже актуальною для сучасної України, хоча, на перший погляд, тоталітарне, підневільне минуле й залишилось позаду. Після численний революцій, протестів, боротьби за власну незалежність, зараз, сьогодні, ми формуємо громадянське суспільство, а тому важливо усвідомлювати кожному, яке місце там має особиста свобода кожної людини. Орвелл чудово показує, до чого може призвести контроль держави над життям кожного громадянина.

Отже, якщо ви хочете, читаючи твір знаходити багато збігів з сьогоднішньою ситуацією у світі, зокрема у країнах, де панує диктаторський режим, навчитись цінувати життя, свободу, сім’ю, кохання, вияв почуттів або ж хочете познайомитися з складним та цікавим світом антиутопій, варто прочитати роман «1984» Джоржа Орвелла. І… не відкладайте це читання у довгий ящик!