Василь Шкляр «Тінь сови»

 

Український прозаїк, автор багаточисельних бестселерів Василь Шкляр відомий своїми патріотично-звитяжними романами на історичну тематику. Його герої – незмінні борці за українську незалежність, щирі патріоти, готові покласти голову за свою країну. Варто згадати твори «Маруся», «Чорний ворон», «Залишенець» і зовсім свіжий роман «Троща». Всі вони мають дещо пригодницький характер, де майже немає любовної лінії. Але роман «Тінь сови» трохи вибивається вже зі звичної для автора тематики. Ця книга інша і про інше, про іншу боротьбу, де перемогу отримати значно важче.

Сюжет книги достатньо прямолінійний, хоча є певні повороти до минулого (особливо в дитинство героїв), де закладаються підвалини сьогодення. Молодий сільський юнак Степан одружується з Катериною. У них народжуються троє дітлахів. І все як у людей: і хату поставили, і садок посадили, і господарство добре мають. То чого ж не жити як всі? Воно б і жилось якби не хворе серце чоловіка, яке потрібно було прооперувати ще десяток років тому. Але, як більшість із нас, Степан пустив усе на самоплин.

Інший дует героїв – київське подружжя Усманових: Муталіб й Ірина. Їх сімейне життя теж не без «тіней сови», має свою специфіку і свого заклятого друга – тещу, у котрої завидющі очі, ласі до чужого щастя.

Обидві сімейні пари пов’язані якимось непояснювальним зв’язком, Муталіб навіть побратався зі Степаном, коли той приїздив до нього в село на риболовлю.

Дві історії кохання, чотири серця, які шукали можливість просто жити і кохати...

«Тінь сови» – життєствердна книга про істину, котру ми завше відкидаємо і відсуваємо, не вірячи у неї. Неможна відкладати життя на потім, варто жити тут і зараз, бо може це і є справжнє життя?! Чомусь щасливі дні саме «згадуються», а не констатуються. Бо не цінуємо очевидних і природних речей, даних здається навічно (здоров’я, волі, свободи, безпеки). Василь Шкляр у своєму романі, котрий хочеться розібрати на цитати, настільки він мудрий та місткий, примушує замислитись над багатьма речами, осмислити сенс буття. Саме такою повинна бути книга, чи не так?

Не знаю, що можна ще сказати про цю книгу, її просто варто прочитати і насолодитися тими кумедними моментами, які в ній присутні, моментами горя і радості ...