Тамсин Мюррей «Інструкція до запасного серця»

 Вітаю на «Книжковій п’ятниці». 

Ви навіть не уявляєте, яку відчуваєш насолоду книгомана, отримавши понад 600 новеньких, чудових книжок на будь-який смак до своєї бібліотеки. Вони такі… (тут перелік усіх епітетів і порівнянь, що передають почуття, коли тримаєш новеньку книгу, лише з друкарні, але помножені на 600). Так ось, я не про це. Сьогодні хочу розповісти про книгу, яка вперше за досить тривали час викликала в мене сльози. Мало того, що просто не могла відірватись, і прочитала її за вечір (364 сторінки -  звичайно, він плавно перейшов у ніч), так довелось усю ніч знову і знову переживати всі емоції та відчуття! Отож, факт перший: книга Тамсин Мюррей «Інструкція до запасного серця» читається надзвичайно легко. Увесь роман – це почергова розповідь від імені двох головних героїв – двох абсолютно різних підлітків

ВІН – Джонні. Звичайний хлопець, який має свої мрії, полюбляє японські комікси манґа, гарно малює і в майбутньому хоче намалювати свій комікс. У нього мало друзів, є лише одна подруга Ема, з якою він проводить багато часу, але вона не дуже поділяє його захоплення. Є батьки, які все частіше надзвичайно його дратують своєю мега-опікою.

ВОНА – Нів. Замкнута дівчина, живе з батьками та братом-близнюком Лео. Вона – сестра «золотого» хлопця, яка постійно була в його тіні не тільки для друзів, але і для власних батьків. Між ним відчувається постійне суперництво та змагання між собою.

Вони живуть у різних містах, але їх об’єднало одне – СМЕРТЬ.

Джонні уже багато років живе із нею за плечима. Лікарні, аналізи, клінічна смерть, інсульти… Юнак, хворий з дитинства, останній рік живе в лікарі із штучним «берлінським серцем». Він, жартуючи, називає себе інколи «Залізною людиною».  Разом із Емою (у неї діагностовано гостру мієлоїдну лейкемію) вони боряться за своє життя. Подруга – жорсткою хіміотерапією, він – очікуванням підходящого донора.  Та все частіше до Джонні навідуються думки, що він – «хлопак без майбутнього»… 

До Нів СМЕРТЬ завітала у світлий погожий день під час відпочинку на березі моря. Ніщо не віщувало біди. «Гайда наввипередки до скель!» – Лео знову хоче позмагатися. Нів погоджується і ледь не вперше отримує перемогу у задиркуватого брата. Поразка підштовхує до нового змагання. «Хто перший на скелі?». Не зважаючи на знервовані вигуки матері, азарт бере своє… А далі… Все відбувається як у сповільненій зйомці жахливого фільму. Лео, що намагається перестрибнути на валун, на мить буквально зависає в повітрі. Нів, не вагаючись ні секунди, простягає руки, щоб його врятувати … А потім – огидний звук, з яким кістки ламаються об камінь, крик та багряна квітка крові на чорно-сірому вапняку… «Краще б це була я, а не він…»

Але смерть одного стала порятунком для іншого… Що зведе їх разом і як розвиватиметься їхня історія?

Ви мабуть здогадались, що саме Лео став тим довгоочікуваним донором для Джонні. Не буду переповідати, як відбулася зустріч двох підлітків у важкий для кожного  час. І, звичайно, між ними виникає своя особлива love story, із присмаком болю втрати, провини, недовіри, розгубленості…

Скажу одне – історія дуже реальна, емоційна і справжня: починаючи від підліткового максималізму, до опису побічних ефектів від ліків. Книга перш за все важлива я підліткова історія кохання, що не зважає на всі перепони, які висуває життя.

Переконана, вона абсолютно нікого не залишить байдужим. Окремий плюс видавництву «Артбукс» за оформлення книги.